Залізо - важливий мікроелемент в організмі. Воно є частиною гемоглобіну, який заповнює еритроцити і дозволяє їм переносити кисень від легенів до органів і тканин. Залізо входить до складу м'язевого білка міоглобіну та деяких ферментів. Воно всмоктується з їжі і потім переноситься трансферином - спеціальним білком, який утворюється в печінці. Зазвичай в організмі міститься 4-5 г заліза, близько 3-4 мг (0,1% від загальної кількості) циркулює в крові, зв'язане з трансферином. Рівень трансферину залежить від функціонування печінки і від харчування людини. У нормі залізом заповнена 1/3 зв'язуючих центрів трансферину, інші 2/3 залишаються в резерві.
Показник латентної залізозвязуючої здатності сироватки (ЛЗЗС) відображає, скільки трансферину не зв'язано із залізом. Цей параметр може розраховуватися за такою формулою: ЛЗЗС = ЗЗЗС - залізо в сироватці (ЗЗЗС - це загальна залізозвязуюча здатність сироватки крові - показник, що характеризує максимальну можливість трансферину зв'язатися із залізом).
При дефіциті заліза трансферину стає більше, щоб цей білок міг зв'язатися з невеликою кількістю заліза в сироватці. Відповідно, збільшується і кількість незайнятого залізом трансферину, тобто латентна залізозвязуюча здатність сироватки. І навпаки, при надлишку заліза майже всі зв'язуючі центри трансферину зайняті цим мікроелементом, тому латентна залізозвязуюча здатність сироватки знижується. Кількість сироваткового заліза може значно варіюватися в різні дні і навіть протягом однієї доби (особливо в ранкові години), однак ЗЗЗС і ЛЗЗС в нормі залишаються відносно стабільними.
Одиниці виміру - мкмоль/л
Референтні значення: | |
чоловіки | 22,3 - 61,7 |
жінки | 24,2 - 70,1 |