Білірубін фракційно (загальнй, прямий, непрямий)

Білірубін - це продукт розпаду гемоглобіну. Він має інтенсивний жовто-коричневий колір. У зв'язку з цим сам білірубін і продукти його метаболізму надають жовчі, калу і сечі відповідного забарвлення.

Гемоглобін - основна частина еритроцитів. Червоні клітини крові мають обмежену тривалість життя, яка становить в середньому 90-150 днів. Еритроцити зі зниженою життєздатністю розпізнаються клітинами ретикулоендотеліальної системи, поглинаються ними і розпадаються. В результаті розщеплення гемоглобіну утворюється непрямий (незв'язаний) білірубін, який потім циркулює в крові. За добу у людини розпадається близько 1% циркулюючих еритроцитів з утворенням 100-250 мг білірубіну.

Наступний етап трансформації білірубіну відбувається в печінці. Клітини печінки захоплюють його з крові, пов'язують з іншим метаболічним компонентом (глюкуроновою кислотою) і перетворюють в прямий, або зв'язаний, білірубін. Приєднана глюкуронова кислота надає білірубіну властивість розчинятися в рідині, що і дозволяє йому розчинятися в жовчі, після чого в її складі він спочатку виводиться в кишечник, а потім віддаляється звідти разом з калом.

У крові повинна знаходитися тільки невелика кількість непрямого білірубіну, що відповідає нормальному процесу транспортування цієї речовини з місць його утворення (ретикуло-ендотеліальної системи) в печінку. Однак на деяких етапах метаболізму білірубіну можуть відбуватися порушення обміну, при яких його концентрація в сироватці збільшується. Це називається гіпербілірубінемією (перевищення рівня білірубіну в крові). Якщо білірубіну в крові занадто багато, він може проникнути з кров'яного русла в навколишні тканини, що призведе до симптомів жовтяниці: жовтому відтінку шкіри, склер та видимих ​​слизових оболонок.

У нормі прямий білірубін майже не міститься в крові. Його концентрація збільшується в випадках, коли печінка здатна метаболізувати білірубін, але не може його вчасно вивести. Найчастіше таке буває через закупорення жовчних протоків (тоді буде підвищуватися в основному тільки прямий білірубін), а також через пошкодження структури печінки при гепатитах і цирозі (тоді будуть підвищуватися і прямий, і непрямий білірубін).

При перешкоджанні відтоку жовчі білірубін не попадає в кишківник і, відповідно, не перетворюється в коричневий пігмент, тому відбувається освітлення калу. Надлишкові кількості прямого білірубіну, проникаючи в сечу, починають надавати їй темний колір.

Показання для призначення

• При клінічних ознаках патології печінки і жовчовивідних шляхів (жовтяниця, потемніння сечі, знебарвлення стільця, свербіж шкірних покривів, важкість і біль у правому підребер'ї).
• При обстеженні новонароджених з вираженою і тривалою жовтяницею.
• При підозрі на гемолітичну анемію.
• При обстеженні пацієнтів, які регулярно вживають алкоголь.
• При використанні лікарських препаратів з імовірною гепатотоксичною і/або гемолітичною побічною дією.
• При інфікуванні вірусними гепатитами.
• При наявності хронічних захворювань печінки (цироз, гепатит, холецистит, жовчнокам'яна хвороба).
• При комплексному профілактичному обстеженні пацієнта.

Визначається вміст загального білірубіну, а також його прямої (кон'югованої) і непрямої фракцій

Одиниці виміру - мкмоль/л