СТГ (соматотропін) - пептидний гормон, виробляється в передній долі гіпофізу. Секреція СТГ носить епізодичний і пульсуючий характер (максимум - в період глибокого сну), тому для оцінки адекватності синтезу СТГ в клініці проводять стимуляційні або супресивні проби. Основні ефекти: прискорює ріст кісток і м'яких тканин, діючи через інсуліноподібні фактори росту; прискорює синтез білку, забезпечуючи позитивні азотистий і фосфорний баланси, знижує рівень сечовини. Стимулюючи розщеплення жирів в жировій тканині, СТГ мобілізує жирні кислоти і активує їх поглинання з крові м'язовою тканиною і печінкою (де вони перетворюються в глюкозу). СТГ перешкоджає поглинанню глюкози тканинами (контрінсулярний ефект). СТГ діє на імунну систему, збільшуючи кількість Т-лімфоцитів. При ожирінні і з віком секреція гормону знижується.
Показання для призначення
1. Диференційна діагностика станів, які супроводжуються затримкою росту, прискореним темпом зростання (акромегалія, високорослість, гігантизм).
2. Остеопороз; м'язова слабкість; порушення росту волосся; схильність до гіпоглікемії (в т.ч. при прийомі алкоголю); посилене потовиділення; порфірія.
3. Моніторінг лікування акромегалії
Маркер
Маркер гормональної активності гіпофізу (соматотропінсекретуючої активності)
Клінічна значущість
Зниження рівня:
- гіпофізарний нанізм, гіпопітуїтаризм, гіперфункція кори надниркових залоз (синдром Іценко-Кушинга), недосипання, радіотерапія, хіміотерапія, операційні втручання, фактори, що викликають гіперглікемію.
Підвищення рівня:
- гіпофізарний гігантизм, ацидофільна аденома гіпофіза (акромегалія), ектопічна секреція (пухлини шлунка, острівців підшлункової залози, паращитовидних залоз, легені), карликовість Ларона (дефект рецепторів до СТГ), хронічна ниркова недостатність, гіпоглікемія, голодування, алкоголізм, постравматичні та післяопераційні стани, цироз печінки, стрес, фізичні навантаження.